Карпальний синдром

Що таке тунельний (карпальний) синдром

Карпальний чи зап'ястний тунельний синдром – це патологічний стан, при якому серединний нерв виявляється затиснутим у вузькому просторі між кістками зап’ястя та щільною поперечною зв’язкою. Простіше кажучи, нерв потрапляє у «пастку», де через набряк чи звуження каналу він постійно стискається. Оскільки саме цей нерв відповідає за чутливість більшості пальців та рухи великого пальця, його ішемія (кисневе голодування тканин через порушення артеріального кровотоку) дає про себе знати доволі швидко.

Симптоми карпального тунелю

Типові ознаки, що вказують на розвиток патології:

• оніміння та поколювання у великому, вказівному та середньому пальцях;

• нічний біль у кисті, який змушує прокидатися та «розтрушувати» руку;

• відчуття печіння або «прострілів», що поширюються від зап’ястя вгору до передпліччя;

• втрата вправності пальців – стає важко застібати ґудзики або тримати дрібні предмети;

• зниження сили хвату, через що речі можуть мимоволі випадати з рук.

Такі прояви хвороби мають тенденцію до посилення під час монотонної роботи або в статичному положенні. 

Якщо ігнорувати ці симптоми, синдром карпального каналу призводить до незворотної загибелі нервових волокон, атрофії м’язів великого пальця та втрати працездатності кисті, яка стає пласкою як у мавпи. Коли хвороба переходить у хронічну стадію, біль стає постійним, виснажливим і перестає реагувати на звичайні знеболювальні препарати, і інколи навіть операція не завжди гарантує повне відновлення чутливості.

Причини виникнення карпального синдрому

Патологічні процеси у серединному нерві в карпальному каналі можуть розвиватися через:

• анатомічну вузькість зап’ястного каналу;

• запальні захворювання сухожиль та суглобів (артрит, тендовагініт);

• набряки тканин, викликані гормональними змінами, вагітністю або хворобами щитоподібної залози;

• травми зап’ястя, переломи або вивихи кісток кисті;

• діабетичну полінейропатію.

Звичка №1, яка провокує розвиток синдрому карпального каналу – тривала робота за комп’ютером з неправильним положенням рук  та тривале використання гаджетів, коли кисть знаходиться у статичній напрузі. Далі у списку ризиків знаходяться професії з постійними згинальними рухами або вібраційними навантаженнями на зап’ясток. 

Діагностика тунельного синдрому 

Лікування тунельного синдрому починається з підтвердження діагнозу.

Щоб визначити тунельний синдром, ще на консультації невролог проводить 3 простих фізикальних тести і призначає проходження таких інструментальних досліджень, як:

• Електронейроміографія (ЕНМГ) – стандарт офіційного підтвердження порушення швидкості та якості проведення імпульсу у нерві.

• Ультразвукове дослідження (УЗД) периферичних нервів – метод, який використовується для оцінки потовщення нерва при тунельних синдромах. 

Саме результати цих двох досліджень є вирішальними для вибору тактики лікування синдрому зап’ястного каналу. Вони дозволяють лікарю об’єктивно визначити, чи можливе подальше консервативне лікування, або при встановленому діагнозі Карпальний синдром операція є необхідним кроком для відновлення функцій кінцівки та запобігання атрофії м'язів.

Як і у випадках з нейропатіями інших нервів, наприклад, при діагнозі  Тунельний синдром ліктя, для визначення тактики  лікування карпального синдрому МРТ, КТ або рентген не є обов'язковими для кожного пацієнта. Ці види діагностики призначають лише за потреби виключити специфічні причини стиснення – наслідки старих переломів, аномалії кісток чи підозру на новоутворення в каналі.

Як лікувати карпальний синдром

У сучасній медицині карпальний синдром лікують двома основними способами – консервативно або шляхом операції.

Консервативне лікування синдрому карпального каналу включає:

• Модифікацію навантажень – корекцію ергономіки робочого місця та обмеження повторюваних рухів кистю.

• ЛФК – комплекс специфічних вправ для «ковзання» нерва та сухожиль, що допомагає зменшити тиск у каналі.

• Фіксацію зап'ястя – використання спеціальних нічних шин або ортезів для утримання кисті в нейтральному положенні.

• Медикаментозну терапію – призначення нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП) та вітамінів групи B для зняття набряку.

• Ін'єкційну терапію – локальне введення кортикостероїдів у карпальний канал для швидкого усунення запалення.

• Фізіотерапевтичні процедури – ударно-хвильову терапію, магнітотерапію, електрофорез.

Але при підтвердженій стадії декомпресії серединного нерва робити при тунельному синдромі зап'ястя ставку на НПЗП та мазі не варто. Лише хірургічне втручання позбавить болю назавжди. 

Оперативне лікування синдрому карпального каналу: порівняння методів

Ціна операції тунельний синдрому у Львові розраховується індивідуально після проходження діагностики. На вартість впливає обраний метод втручання, складність клінічного випадку та тип анестезії. Точний кошторис лікування синдрому карпального тунелю пацієнт отримує під час консультації нейрохірурга, коли він на основі результатів ЕНМГ та УЗД визначає оптимальну тактику звільнення нерва.

Операція тунельного синдрому у Львові

Львівська філія всеукраїнського медичного центру Medical Plaza (на Сихові) забезпечує повний цикл медичної допомоги при нейропатіях. У випадках Тунельний синдром руки, пацієнтам пропонують оптимальні умови для відновлення функцій серединного та ліктьового нервів:

• Консультації та лікування проводяться досвідченими неврологами та нейрохірургами.

• Застосування сучасного обладнання для діагностики та малоінвазивного невролізу й ендоскопічних втручань.

• Короткий період відновлення. Виписка зі стаціонару здійснюється в день проведення маніпуляції.

• Доступна та прозора ціна на всі види інструментальних досліджень і хірургічне лікування.

Фахівці центру у м. Львів допомагають пацієнтам повернути свободу рухів і позбутися дискомфорту, використовуючи передові методики сучасної нейрохірургії.

Профілактика

Дотримання ергономіки є обов’язковим як для запобігання появі патологічних змін, так і після консервативного чи оперативного лікування тунельного синдрому. Щоб купірувати перші признаки рецидиву та закріпити результат операції, важливо контролювати навантаження.

Карпальний синдром найчастіше виникає через однотипні навантаження, тому головні принципи його профілактики – це:

• Організація робочого місця – використання підставок під зап’ястя та ортопедичних мишок.

• Періодизація відпочинку – суворе дотримання перерв кожні 40-50 хвилин для розминки зап’ястних та інших суглобів.

• Нейромобілізація (ЛФК-стретчинг) – щоденне виконання розтягування сухожиль і м’язів передпліччя.

Така увага до гігієни праці дозволяє не лише зупинити розвиток тунельних синдромів руки на ранніх етапах, але й уникнути рецидивів чи утворення спайок після вже проведеного лікування.